У 2016 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом „Водно-болотні угіддя для нашого майбутнього - стале джерело засобів для існування", що підкреслює важливість екосистем водно-болотних угідь як джерела основних засобів для існування та забезпечення добробуту людей.   

Існування більш ніж мільярда людей залежить від водно-болотних угідь, оскільки основним напрямком використання водно-болотних угідь є рибальство та аквакультура, вирощування рису, туризм та рекреація, транспортування, водозабезпечення тощо.

Починаючи з 1900 року 64% водно-болотних угідь зникли назавжди, а популяції прісноводних видів риб та рослин з 1970 до 2010 року зменшились на 76%. Існуючі водно-болотні угіддя часто знаходяться у деградованому стані, де стрімко зменшуються ділянки дикої природи та популяції флори і фауни. Це призводить до збіднення населення, яке безпосередньо залежить від використання цих природних ресурсів.

     Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, відома під назвою „Рамсарська конвенція" за назвою міста заснування - Рамсар, що знаходиться в Ірані. Рамсарська конвенція розпочала свій відлік 2 лютого 1971 року і у 2016 році святкує свою 45 річницю.  Україна поновила своє членство в конвенції у 1996 році та входить в число 169 країн - Договірних Сторін Конвенції.

        Згідно зі статтею 1 Рамсарської конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм-природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаю­чих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо.

         Кожна країна - Договірна сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону. Нині зазначений Перелік включає 2221 водно-болотне угіддя, загальною площею 21,421 млн. га.  

         У межах територій України знаходяться 33 водно-болотні угіддя міжнарод­ного значення, загальною площею біля 678 тис. га. З них 22 водно-болотні угіддя отримали статус міжнародних у 1995 році, а в 2004 році Секретаріатом Рамсарської конвенції прийнято рішення про надання міжнародного статусу ще 11 водно-болотним угіддям України, які розташовані у межах територій природно-заповідного фонду України.  

     Зокрема,  на півночі Рівненській області в Дубровицькому районі на території Рівненсь­кого природного заповідника знаходиться торфово-болотний масив „Пере­броди", площею 12,7 тис. га, який 29 липня 2004 року був включений до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно Рамсарської конвенції, головним чином як середовище існування водоплавних птахів. Основну частину його становлять дуже обводнені, важко прохідні болота, через що масив і дістав свою назву. Масив має рідкісний для України хід розвитку - периферійно-оліготрофний, тобто розвиток болота, наростання шару торфу, збіднення живлення тут відбуваються від периферії до центру. Периферією переважають перехідні угруповання осоково-сфагнових боліт, де ростуть рідкісні види флори України. Масив „Переброди" заслуговує на охорону як унікальне місце, де мешкають рідкісні та зникаючі види тварин. Крім того, це один з найбільших резерватів рідкісної орнітофауни в Україні, є місцем гніздування рідкісних видів птахів, таких як: лелека чорний, скопа, змієїд, орлан-білохвіст, глухар, журавель сірий, пугач тощо.  

     Крім того, на території Рівненського заповідника знаходяться ще три водно-болотних угіддя „Коза-Березина", „Сомине" та „Сира Погоня", які відіграють важливу роль для природоохоронної діяльності і є перспективними для включення до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення. 24 жовтня 2012 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №818-р даним територіям погоджено надання статусу водно-болотних угідь міжнародного значення. На сьогодні передано документи до Бюро Рамсарської Конвенції  щодо надання даним територіям статусу міжнародного значення. У 2016 році очікується включення даних угідь до Рамсарського списку. 

       Водно-болотний масив „Сира Пого­ня", площею 14,4 тис. га, має ІВА статус - це територія, важлива для збереження видового різноманіття і кіль­кісного ба­гат­ства птахів та включена до мережі ІВА територій Європи. Масив розташо­ваний на тери­торії Рокитнівського району області. Він являє собою унікальний для України та Центральної Європи грядово-мочажин­ний болот­ний комплекс, який є відо­крем­леним урочищем болотного масиву Кремінне. На його території переважають верхові болотні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Тут ростуть нечисленні види рослин, які можуть витримати скрутні умови бідного мінерального живлення та високої кислотності. На даній території водиться велика кількість водоплавних птахів, серед яких сорокопуд сірий, тетерів, сова бородата, яструб вели­кий та яструб ма­лий, які занесені до Червоної книги Украї­ни. 

       Болотний масив „Сомине" в Сар­ненсь­кому районі є крайньою півден­но-західною частиною найбільшого болотного масиву Кремінне. Територія масиву об'єд­нує перехідні рідколісні осоково-сфагнові болотні комплекси, заболочені Віль­хові ліси, соснові ліси на підвищених місцях та карстове озеро Сомине. Болотний масив „Сомине" має наукову цінність, як один з не багатьох типових мезо­троф­них масивів Полісся, що збереглися в природному стані з різно­манітним природним покри­вом, багатою флорою і фауною. За характером рослинного покриву масив має основні риси Західного Полісся - це велика ділянка перехідних боліт, збережена у природному стані, які  перериваються смугами суходолів та прилеглих лісових боліт. Масив має єдиний гідрологічний комплекс з озером Сомине (пло­щею 56 га) і відіграє важливу роль в його збереженні. Масив Сомине - одна з найбагатших у флористичному відношенні ділянок  Рівненського природного заповідника.

           На території Білоозерського масиву у Володимирецькому райо­ні знаходиться болото „Коза-Бере­зина", де виявлено майже всі рослинні угру­пу­вання, типові для боліт Полісся. Болотна рослинність представлена, здебільшого, осоково-сфагновою рослинністю з домінуванням осоки пухнастоплодої Carex lasiocarpa та осоки здутої Carex rostrata. Є ділянки з переважанням у трав'яному покриві куничника сіруватого Calamagrostis canescens, мітлиці собачої Agrostis canina. Болото утворилось в прадолині, в яку колись стікали льодовикові во­ди. Тут і зараз протікає невелика річка Березина, правда з меліо­рованим руслом. Ок­ра­сою масиву є друге за величиною на Рівненщині карстове озеро Біле, площею 453 га, з чистою прозорою водою, що майже не замерзає взимку. В озері зростають над­зви­чайно рідкісні в Україні реліктові види рослин - молодильник озерний та хара витончена.

        У 2016 році Мінприроди України планує спрямувати зусилля на створення ефективної системи управління водно-болотними угіддями, проводити аналіз даних щодо стану водно-болотних угідь міжнародного значення та розробити план дій щодо імплементації Рамсарської конвенції до 2021 року.

          Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови об'єднання зусиль усіх державних та громадських установ і організацій, всього народу України.