Зубчинська Оксана Григорівна
директор Немовицької загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів
Сарненської районної ради Рівненської області
Проблеми управління школою у спадщині В. О. Сухомлинського
«Продовжуючи себе в своїх вихованцях, - писав В.О. Сухомлинський,- ми творимо не тільки людину. Ми творимо самий час. Дух часу, взаємовідносини між людьми – все це залежить від того, які ми з вами, від того, якою є школа, що їй народ ввіряє своє майбутнє, від того, яке керівництво школою».
Всеосяжна, багатогранна науково-педагогічна спадщина видатного українського педагога-гуманіста В.О.Сухомлинського з роками не втрачає своєї актуальності, а відкривається все новими і новими гранями. Моє знайомство з творчістю В.О. Сухомлинського розпочалося ще в студентські роки. Його книги для педагога, в яких знаходимо глибоке обґрунтування суті педагогічних явищ, закономірностей, глобальних проблем, безцінні. Це безмежний океан корисних думок. Володіючи неабияким даром слова, Василь Олександрович розповів про свої педагогічні пошуки, ідеї і знахідки в статтях, брошурах і книгах, присвячених найрізноманітнішим питанням педагогічної теорії і практики. У своїй сукупності вони дають уяву про цілу педагогічну систему, на формування якої впливали філософські і поетичні традиції українського народу.
Не раз, перечитуючи твори В.О.Сухомлинського, мрію про створення «школи радості», в якій би перепліталися уроки зі святами, постійно звучала б чарівна музика природи, рідна мова, а серце дітей полонили б цікава казка, національний обряд, народна пісня. Впродовж кількох років намагаюся втілювати у практику роботи колективу ідеї Василя Олександровича. Його книга «Розмова з молодим директором» є справжнім джерелом мудрості, безцінних порад, які так часто потрібні молодому керівнику. Коло питань, які розглядає автор, охоплює такі важелі впливу на навчально-виховний процес, як творча праця педагогічного колективу й індивідуальна творчість учителя, навчально-виховний процес на уроках, педагогічна культура вчителя, керівництво процесом навчання, аналіз уроку, підбивання підсумків навчального року, взаємовідносини вчителя із своїми вихованцями, виховання важких дітей. «Керівник школи буде хорошим, ерудованим авторитетним учителем учителів тільки доти, - писав В.О.Сухомлинський, - поки для нього на першому місці стоятиме сама суть шкільної справи – навчання і виховання, вивчення і знання дитини».
Можна виділити такі основні проблеми, на які Василь Олександрович зосереджував увагу задля успішного керівництва навчальним закладом:
1) «Якщо ви хочете бути хорошим директором, прагніть передусім бути хорошим педагогом – хорошим учителем-дидактом і хорошим вихователем не лише щодо тих дітей, яких ви навчаєте на своїх уроках, а й щодо всіх вихованців школи, довіреній вам суспільством, народом, батьками. Якщо ж ви, зайнявши посаду директора, вважаєте, що успіх залежить від якихось особливих адміністративних талантів, прощайтеся з думкою стати хорошим директором».
Великий педагог наголошував, що справжнім керівником, якому вірять і якого поважають, – можна стати лише тоді, коли з кожним днем усе більше заглиблюєшся в деталі, в тонкощі педагогічного процесу, коли перед тобою відкриваються все нові й нові грані того, що можна назвати мистецтвом впливу на душу людини.
2) «Як дбайливий садівник готує ґрунт під троянди, так директор школи повинен готувати ґрунт для запозичення передового досвіду, створеного кращими майстрами педагогічної праці. І підготовка цього ґрунту залежить передусім від директора школи як педагога. Майстерність колективу – це педагогічні ідеї. Але ідеї без конкретних справ перетворюються в пустоцвіт. Щоб ідея перейшла з практики однієї школи в практику іншої, потрібна індивідуальна творчість, що ґрунтується на колективних переконаннях.
3) Предметом особливої турботи всього педагогічного колективу і керівника школи повинні бути початкові класи як ланка, де діти оволодівають інструментом учіння, одержують початкову освіту. «Мистецтво керівництва загальноосвітньою школою в тому й полягає, щоб учителів початкових класів і вчителів середніх і старших класів об’єднували єдині педагогічні переконання, щоб індивідуальна творчість, – а без неї немислимий творчий колектив, – образно кажучи, текла невичерпними струмками в єдиний потік колективної майстерності, колективного досвіду, колективного піклування про знання учнів».
4) «Головна діяльність, яка визначає характер усієї атмосфери, всього укладу шкільного життя, – це свідома розумова праця учнів, результатом якої є глибокі міцні знання. Керувати педагогічним колективом, бути вчителем учителів – це означає управляти розумовою працею школярів здійснювати на неї вплив».
5) «Найважливіша місія директора, завуча – відкрити перед учителем один дуже важливий і водночас важко вловимий бік педагогічної діяльності: вчитель повинен думати про теоретичний матеріал, який він викладає, і одночасно спостерігати за розумовою працею школярів, бачити, спостерігати, аналізувати їхню увагу, інтерес, вольові зусилля, ставлення до інтелектуальної праці і до вчителя. Гармонійне злиття цих двох функцій педагогічної праці, вміння думати про різні речі й аналізувати складний процес учіння різних боків – це одна з тих найтонших сфер педагогічної майстерності, яка дає нам щастя творчості».
«Педагогічне керівництво школою насамперед у тому й полягає, щоб бачити, як у праці кожного вчителя зливаються ці дві функції допомагати вчителю стати мудрим творцем тієї гармонії, ім’я якій зосереджена розумова праця школярів».
6) Насамкінець В.О.Сухомлинський дає відповідь на одне із запитань керівників шкіл: чи обов’язково директору школи знати всі предмети навчального плану середньої школи? «Так, обов’язково, і не тільки програму, а й значно більше. Директор повинен бачити край наук, основи яких викладаються у школі. А про програму й нічого казати – це ази, без знання яких керівництво перетворюється в пусту балаканину». Цієї думки Василь Олександрович дотримувався впродовж тривалого періоду керівництва школою. Все це директору потрібно знати і для того, щоб аналізувати працю вчителя, і для того, щоб утвердити в педагогічному колективі важливе переконання: учіння – дуже складна розумова праця, щоб управляти ним, потрібно розуміти, бачити його в усіх деталях.
Педагогічна спадщина видатного педагога багата й різноманітна. Його поради і рекомендації з окремих проблем навчального процесу і керівництва ним ґрунтуються як на багаторічному власному досвіді, так і на даних тогочасної науки та узагальненні досвіду кращих керівників шкіл країни. Впровадження й творче використання цього цінного історико-педагогічного досвіду може сприяти розв’язанню назрілих проблем, в тому числі й тих, які сьогодні нагромадилися в управлінні навчальним закладом. | 
